2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь

2 лютого 2012 року за пропозицією Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя і туризм». Цей девіз актуальний з огляду на те, що туризм, пов'язаний з водно-болотними угіддями, є надзвичайно популярним видом відпочинку.

Відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція) під водно-болотними угіддями (далі - ВБУ) розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів.

Рамсарська конвенція розпочала свій відлік 2 лютого 1971 року. Цього року Конвенція святкує свою 41-шу річницю.

Україна 29 жовтня 1996 року після схвалення Верховною Радою відповідного Закону України поновлена своє членство і входить в число  160 країн – Договірних сторін Конвенції.
Природі знадобилося тисячі й тисячі років, щоб створити природні комплекси, в тому числі ВБУ. Світовою науковою спільнотою доведено, що людство не може жити без біологічного та ландшафтного розмаїття, включаючи і ВБУ. Проте, людина здатна за кілька десятиріч зруйнувати більшу частину водно-болотних угідь.
ВБУ надають широкий спектр екосистемних послуг і забезпечують населення необхідними природними ресурсами - від чистої води та продуктів харчування до будівельних матеріалів.
Річки і озера, морське узбережжя і лимани, і з рештою болота, активно використовуються для рибалки і полювання, пляжного та активного відпочинку, різноманітних водних видів спорту.
Використання ВБУ для туризму має велике значення як на місцевому, так і на національному рівнях. Ця діяльність сприяє економічному розвитку та створює можливості для подальшого сталого розвитку регіонів.
Херсонські водно-болотні угіддя по своєму значенню являються найголовнішими угіддями в Україні і складають майже 40% від площі усіх угідь. В нашій області вони розташовані в приморських регіонах, а саме:

• Азовський – Східний Сиваш, Центральний Сиваш, Великий Чапельський під;
• Чорноморський регіон – Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька затоки;
• Окремо виділяється найцінніше водно-болотне угіддя - Дельта річки Дніпро, яка є третьою за розмірами в Європі і являється зоною типа «річка-море». Відрізняється виключним біорізноманіття і має велике значення для його збереження. До складу угіддя крім численних річкових рукавів входять болота, заплавні ліси, піщані кучугури тощо. Взагалі Дніпро є основним джерелом питної води в Україні.

Водно-болотні угіддя виконують роль своєрідного екологічного коридору між Дунаєм і Доном вздовж північно-західного кордону Чорного моря і слугують дуже важливими місцями для зимівлі та годівлі мільйонів водоплавних птахів, які тут зимують або пролітають по Азово-Чорноморському міграційному коридору. Також вони посідають чільне місце серед найпродуктивніших природних систем країни. Ці угіддя значною мірою задовольняють соціальні потреби у любительській тапромисловій рибній ловлі, спортивному полюванні, туризмі та інших видах рекреації. Велике рекреаційне значення мають водні об’єкти, придатні для купання, бальнеологічні ресурси у вигляді мінеральних вод, мінеральних грязей та висококонцентрованих розсолів.

Негативно на стан угідь впливає антропогенний фактор – це розорювання узбережжя заток, скид стічних вод з рисових чеків та браконьєрське полювання. І незважаючи на зазначені вище причини, угіддя відзначаються унікальністю і багатством природних систем і повинні бути збережені для теперішніх та майбутніх поколінь.