Україна є членом Рамсарської конвенції з 1996 року та входить в число 160 країн, які до неї приєдналися. Відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція) під водно-болотними угіддями (ВБУ) розуміють «райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів».
На виконання зобов'язань України в рамках Рамсарської конвенції Кабінет Міністрів України постановою «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» (№ 935 від 23.11.1995 р.) затвердив перелік з 22 водно-болотних угідь України міжнародного значення загальною площею 650 тис. га.
В 1998 році Бюро Рамсарської конвенції включило ці угіддя до офіційного Переліку рамсарських угідь. Так було започатковано формування в Україні мережі водно-болотних угідь міжнародного значення.
Слід зазначити, що офіційна дата приєднання України до Рамсарської конвенції - 1 грудня 1991 року. Це пов'язано з тим, що ще у 1975 році (за часів СРСР) статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надано чотирьом ВБУ України (Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каркінітська затока і Дунайські плавні) загальною площею 211 тис. га. 29 жовтня 1996 року Верховна Рада України постановила визнати Україну правонаступницею СРСР щодо участі в Рамсарській конвенції.
7-ю нарадою Конференції договірних сторін Рамсарської конвенції, що відбулася в 1999 році у м. Сан-Хосе (Коста-Ріка), було заплановано до 2005 року збільшити кількість водно-болотних угідь міжнародного значення, внесених до Рамсарського переліку, вдвічі (до 2 тисяч). Реалізовуючи рішення Конференції, Міністерство екології та природних ресурсів України спільно з Чорноморською програмою Ветландс Інтернешнл в 2003 році підготувало інформаційні описи 11 водно-болотних угідь, які були направлені до Бюро Рамсарської конвенції з метою надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення.
Отже, зараз мережа ВБУ міжнародного значення в Україні нараховує 33 водно-болотних угіддя загальною площею 676 251 га.
У 2003-2005 рр. Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл спільно з провідними українськими науковцями підготувала інформаційні описи ще 23 цінних водно-болотних комплексів, що відіграють важливу роль у водно-болотних та суміжних з ними екосистемах, мають значну природоохоронну, рекреаційну, наукову та естетичну цінність і є перспективними для надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення.
Водно-болотні угіддя Херсонщини за своїм значенням є найголовнішими в Україні. Розташовані вони здебільшого в приморських регіонах:
- Азовському – Східний Сиваш, Центральний Сиваш, Великий Чапельський під;
- Чорноморському – Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька затоки.
Окремо слід виділити найцінніше водно-болотне угіддя – Дельта р. Дніпра.
Водно-болотні угіддя «Тендрівська затока» та «Ягорлицька затока» розташовані у межах Чорноморського біосферного заповідника, «Великий Чапельський під» - у межах біосферного заповідника «Асканія - Нова», «Східний Сиваш» та «Центральний Сиваш» - у межах Азово-Сиваського національного природного парку, «Каркінітська затока» та «Джарилгацька затока» - у межах національного природного парку «Джарилгацький», «Дельта р. Дніпра» - у межах національного природного парку «Нижньодніпровський».
У 2016 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угіль відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя для нашого майбутнього – стале джерело засобів для існування», який підкреслює важливість водно-болотних угідь як джерела основних засобів для існування та забезпечення добробуту людей.
За статистичними даними, існування більш ніж мільярда людей залежить від водно-болотних угідь, адже основними напрямками використання водно-болотних угідь є рибальство та аквакультура, вирощування рису, туризм та рекреація, перевезення людей і товарів річковими та морськими видами транспорту, водозабезпечення тощо.
Починаючи з 1900 року, 64 % водно-болотних угідь світу зникли, а популяції прісноводних видів тварин і рослин за період з 1970 до 2010 років зменшилися
на 76 %.
Ті водно-болотні угіддя, які на сьогодні все ще існують, знаходяться у настільки деградованому стані, що популяції риб і колонії рослин стрімко зменшуються.
Тому і люди, які безпосередньо залежать від використання цих природних ресурсів, стають все біднішими і біднішими.
Міністерство екології та природних ресурсів України планує спрямувати у цьому році зусилля на створення ефективної системи управління водно-болотними угіддями, аналіз даних щодо стану водно-болотних угідь міжнародного значення та розроблення плану дій щодо імплементації Рамсарської конвенції до 2021 року. Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх державних та не державних установ та організацій, всього населення країни у цілому.
Сподіваємося, що кожен із нас зробить свій внесок у збереження та відтворення надзвичайно цінних для нашого майбутнього водно-болотних угідь!
